Субота, 20.04.2024, 01:40
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Головна » 2011 » Листопад » 10 » Біля витоків спортивних досягнень

---

19:04 Біля витоків спортивних досягнень

Доля Віталія Карп’юка багато в чому схожа на життєвий шлях багатьох мешканців Нетішина старшого покоління. Родом він із села Сіянці. Після закінчення навчання у Івано-Франківському технікумі фізичної культури працював у Милятинській НСШ, а потім був запрошений на роботу в Нетішин, де тоді будувалася Хмельницька АЕС... Сьогодні Віталій Юрійович пригадує, що в 1979 році, коли розпочинав роботу у Нетішині, на посаді інструктора фізкультури управління будівництва Хмельницької АЕС, в місті енергетиків не було здано ще жодного житлового будинка. Частина будівельників жили у тимчасових будиночках, але більшість доїжджала із сусідніх районів. В Нетішин службові автобуси возили людей на роботу із сусідніх районів. Лише у 1982 році Віталій Карп’юк став мешканцем Нетішина, бо отримав квартиру. Розпочинав свою роботу тоді, коли в місті ще не було збудовано жодної спортивної споруди. Та незважаючи на це, різноманітні змагання проводились регулярно, будівельники та працівники обслуговуючої сфери здавали нормативи комплексу «Готовий до праці і оборони». Віталій Юрійович пригадує, що найбільшою популярністю користувався футбол. Вибрали майданчик, встановили ворота, і у вільний від роботи час, ті хто мешкав у місті, грали у футбол. Він організовував турніри між бригадами, самодіяльними командами. Пізніше з’явилась нетішинська дружина у чемпіонаті Славутського району, а потім і в чемпіонаті Хмельницької області. Спочатку гостей приймали у Славуті, бо своє поле не відповідало вимогам. Десь у 1985 році ввели в експлуатацію стадіон, а потім і дуже гарний спорткомплекс, який є окрасою міста і цілого регіону. Звісно, утримувати зали, майданчи­ки, футбольне поле, тенісні корти, два басейни – великий і малий для дітей не можливо було б без підтримки найпотужнішого в регіоні підприємства – Хмельницької АЕС. Саме це підприємство у важкі 90-ті роки утримувало і до цього часу допомагає спорткомплексу, забезпечуючи заробітну плату його спеціалістам, щоб ті не виїхали в інші міста і за кордон, а продовжували методично працювати із молоддю, організовували змістовне дозвілля працівників станції і міста. Впродовж 80-х років з’явились гандбольна, баскетбольна, волейбольна команди, були хороші легкоатлети, тоді започаткували інші види спорту – боротьба, бокс, фехтування, пауерліфтинг, шахи та ін. Влітку організовували кроси на різні дистанції, взимку, коли зими були ще хорошими, регулярно проводили змагання з лижних гонок. До змагань залучали учнів шкіл. Віталій Юрійович каже, що з того часу збереглося багато фотографій, які допомагають зберігати в пам’яті те, що тоді він виконував величезний об’єм роботи, готуючи команди до змагань, їздив з ними на турніри, відповідав за всю спортивно-масову роботу. Як і сьогодні, у ті часи, були дуже популярні змагання між працівниками всіх атомних станцій України і СРСР. Частими були поїздки до Чорнобиля (ще до аварії), Запоріжжя, Южноукраїнська, Кузнецовська, Києва, Воронежа, Курська. У 1987 році здали в експлуатацію спорткомплекс. На той час Нетішин значно розширився. Відповідно збільшився обсяг роботи інструктора по спорту управління будівництва Хмельницької АЕС. Та після масових пікетувань і мітингів навколо АЕС Верховна Рада України 3 серпня 1990 року оголосила мораторій на будівництво нових і збільшення потужності діючих АЕС. Оскільки будівельні роботи на майданчику АЕС були припинені, будівельне підприємство стало повільно занепадати. У 1990 році Віталію Юрійовичу запропонували роботу заступника голови спортклубу, адже помітили і відповідно оцінили роботу організатора спортивних заходів. Пізніше він очолив спортклуб. Перші роки незалежності були найважчими для будівельників і енергетиків. Спорткомплекс і його працівників перевели в штат Хмельницької АЕС, а Віталій Карп’юк був призначений на посаду заступника директора спорткомплексу, на якій працює і сьогодні. У 2000 році спорткомплекс повернувся під опіку профспілкового комітету Хмельницької АЕС, де перебуває і тепер. Не без гордості співрозмовник розповідає про досягнення нетішинських спортсменів. Уродженець Острожчини каже, що не варто успіхи приписувати комусь конкретно – вони колективні. І все ж, якби кожен не доклав своїх зусиль, хто зна, чи були б вони. В обов’язки Віталія Юрійовича, а також директора Станіслава Балаяна, входило підбирати тренерські кадри, дбати про матеріальне забезпечення, організовувати поїздки на змагання і турніри, готувати спартакіади та інші змагання. Це вилилось у те, що за підсумками підготовки спортсменів Хмельницька АЕС перебуває в числі лідерів за більшістю показників. Біля входу до спорткомплексу розміщена спортивна фотогалерея (на знімку). Мій співрозмовник каже, що спочатку там було лише 16 фотографій у два ряди. Потім її розшили, з’явився 3 ряд. Тепер там розміщено вже 54 фотографії кращих вихованців ДЮСШ і спорткомплексу. Віталій Юрійович каже, що незабаром доведеться розширювати фотогалерею, бо молода поросль вихованців продовжує привозити додому медалі найвищих ґатунків зі змагань світового значення, олімпійських ігор. Звісно, приємно, що біля витоків спортивної слави стояв і мій співрозмовник. – У спорткомплексі, ДЮСШ ми організовуємо дуже багато спортивних змагань, турнірів, інших заходів, – розповідає заступник директора спорткомплексу Віталій Карп’юк. – Спортивна робота розпочинається з дітей ще у молодшому шкільному віці і навіть раніше. На заняттях у секціях відбираємо найкращих, які пізніше зможуть приносити спортивні результати. Є в нас чемпіони Європи, світу, олімпійських ігор. Разом з тим, регулярно проводяться спартакіади на Хмельницькій АЕС, де сформовані команди її підрозділів. Вони ведуть боротьбу за перемогу в загальнокомандному заліку. Цим ми досягаємо оздоровлення людей, формуємо команди, які представляють наше підприємство на різноманітних змаганнях. Регулярно спортсмени ХАЕС беруть участь і перемагають у спартакіадах під егідою ДП НАЕК «Енергоатом». Віталій Карп’юк наголошує, що головним у спортивній роботі є масовість і систематичність. Саме із великої кількості тих, хто тренується, вимальовуються лідери, які у майбутньому здобувають славні перемоги. Тепер у різних секціях ДЮСШ займається більше тисячі дітей, у секціях спорткомплексу регулярно тренуються, займаються в групах здоров’я така ж кількість працівників ХАЕС та мешканців Нетішина. Розмовляючи з Віталієм Юрійовичем, я дізнався, що його син Любомир трудиться безпосередньо на станції в ремонтному підрозділі. Мене цікавило, чи не страшно працювати на атомній станції, адже після Чорнобиля, Фукусіми у людей ще більше зріс страх перед нею. Такий страх у людей виникає, головним чином, від незнання, переконаний співрозмовник. Якщо дотримуватись всіх вимог щодо безпеки, постійно працювати над її підвищенням, то атомна станція може надійно забезпечувати людей і виробничу сферу електроенергією. Звісно, атома станція – це потужне підприємство, де у покорі необхідно тримати дуже велику силу, яка вийшовши з-під контролю, може наробити багато біди, як це трапилось у Чорнобилі. Блоки ВВЕР-1000 вже давно використовуються, вони працюють надійно. Персонал кваліфікований – тому боятись нічого. Всі аналізи свідчать, що вплив Хмельницької АЕС на природу мінімальний. І це добре. – По роду своєї роботи доводилось бувати в тих містах, де неподалік працюють теплові електростанції, – розповідає Віталій Карп’юк. – Повітря там жахливе. Сажа від кількох потягів спаленого за кожну добу вугілля осідає на землю. Тим забрудненим повітрям дихають люди. Я читав, що у викидах є багато шкідливих речовин, навіть радіоактивні складові. Парадоксально, але виходить, що теплова електростанція збільшує радіацію навколо себе більше, ніж атомна. Про це все можна почитати в Інтернеті, книгах, статтях вчених – головне мати бажання.

1 2 3 4 5 Переглядів: 703 | Додав: sdfy | Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0