Форма входу

Пошук

Архів записів

Календар

«  Грудень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031

Наше опитування

Всього відповідей:

Друзі сайту

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Середа, 24.10.2018, 00:06
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Головна » 2011 » Грудень » 8 » І знову плакали свічки скорботи
22:23
І знову плакали свічки скорботи
 У суботу, 26 листопада, на центральному майдані Острога відбувся мітинг-реквієм «Вірю, молюсь, пам’ятаю...», приурочений Дню пам’яті жертв Голодомору в Україні. Виступаючі згадували пекельні цифри жертв, наводили жахливі свідчення цілеспрямованого знищення українських селян. Їхні слова, як образно висловилась ведуча заходу Світлана Панченко, «... У серце б’ють неначе молот».

Того дня було холодно і вітряно. Та незважаючи на це, вшанувати пам’ять замучених голодом прийшло дуже багато острожан, представників влади міста і району, підприємств, установ та організацій, політичних партій, громадських організацій, учнів навчальних закладів міста. Традиційно, на сходах перед приміщенням Острозької районної ради із лампадок був викладений великий хрест, обабіч нього на столику знаходився рушник, траурна стрічка, колоски життєдайних злаків і запалені лампадки (фото 2). І хоч вітер задував свічки, навіть гасив вогонь у лампадках, присутні його знову і знову запалювали, вшановуючи таким чином пам’ять загиблих (Фото 4).

У своєму виступі Острозьким міський голова Олександр Шикер (фото 3) зазначив, що всі зібрались, щоб вшанувати пам’ять тих, хто загинув під час Голодомору. Це – одна з найстрашніших сторінок історії України, велика катастрофа нашого народу. Протягом 1932-33 рр. загинула п’ята частина населення сіл України. Тоді Голодомор не вибирав ні за національною, мовною, віковою ознакою, віросповіданням. Нашому краю пощастило, бо він на той час перебував під владою Польщі, але про Голодомор знають і пам’ятають, бо у нашому місті проживали і проживають люди, які на той час жили в місцях, де він вирував. На завершення свого виступу міський голова закликав пам’ятати про страшні наслідки Голодомору, робити все, щоб подібного ніколи не повторилося.

На мітингу також виступив голова Острозької районної ради Рустам Хутиз, заступник голови РДА Валентина Стрілецька, острозький поет Олесь Ундір, який прочитав свій твір «Скорботна дума», в аудіозаписі звучали фрагменти із документального фільму про Голодомор. Виступаючі говорили про те, що майже 80 років тому на українську землю прийшла страшна трагедія – Голодомор. Він був штучно спровокований комуністично-більшовицьким режимом. Мета його була одна – поставити на коліна і знищити український народ. У підсумку – за кількістю населення, а це від 7 до 10 мільйонів, по суті, була знищена невелика країна. І хоч український народ за свою історію пережив багато трагедій, але страшнішого лиха, як Голодомор 1932-33 рр., історія України ще не знала. Це масштабна катастрофа, яку можна порівняти за втратами наших співвітчизників лише з Другою світовою війною.

Потім на імпровізовану сцену вийшли дівчина і юнак (фото 1). Їхні слова не могли залишити байдужими нікого – бо обпікали душу і серце, було моторошно. Вони говорили про Голодомор, як найстрашнішу чуму, яка прокотилася українською землею в 30-х роках. Ніколи світ ще не бачив такого штучно створеного лиха. Про горе такого великого масштабу ніколи і ніде так «голосно не мовчали». Горе, кров, смерть, опухлі від голоду трупи дітей і дорослих, непоодинокі факти людоїдства, безумств – ось що залишив після себе Голодомор. Мільйонів своїх мешканців не долічилась Україна після нелюдської акції, коли в руках, що виростили хліб, не залишили ні зернини. Голодомор 1932–1933 років в Україні – не лише найбільша гуманітарна катастрофа в історії людства, але й незагоєна рана нашої історії – ще одна «вічна» проблема української політичної й публіцистичної думки. Ставлення до Голодомору ще й тепер далеко не однозначне в сучасному суспільстві. Разом з тим це – своєрідний критерій морального, духовного, ідейного розвитку людей, своєрідний іспит на патріотизм для пересічних громадян, їх об’єднань – політичних партій і громадських організацій.

У кінці виступу Аліна Попач та Сергій Українець закликали присутніх вірити, молитися, пам’ятати і запалити свічу скорботи. Присутні вшанували пам’ять загиблих у роки Голодомору хвилиною мовчання. Багато хто з острожан того дня запалював свічки і лампадки у вікнах своїх будинків і квартир, згадував безневинних жертв тоталітарного режиму у своїх молитвах.
Переглядів: 357 | Додав: sdfy | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0