Форма входу |
|---|
Пошук |
|---|
Архів записів |
|---|
Календар |
|---|
Наше опитування |
|---|
Друзі сайту |
|---|
Статистика |
|---|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
Головна » 2012 » Січень » 4 » Як Дюймовочка Снігурочкою стала
03:28 Як Дюймовочка Снігурочкою стала | |
 Рідко
коли тепер обходяться новорічно-різдвяні свята без Діда Мороза,
Снігурочки та ялинки. Зимою вони створюють неповторний колорит свят.
Більше десяти років «головною» Снігурочкою Острожчини була Інна Журик,
яка тепер працює в. о. начальника відділу культури Острозької
райдержадміністрації. Про особливість ролі Снігурочки, як все
починалося, працювалося наша розмова напередодні свята.Інна Сергіївна розповідає, що театр у її житті був присутній із дитинства. Сценічне мистецтво дуже любила бабуся Галина Заболотна. Вона, хоч і працювала зав. дитячою бібліотекою, але добровільно, на громадських засадах, організувала в нині вже не існуючій Острозькій санаторній школі-інтернаті театральний гурток. Також вона грала і в славетному Острозькому театрі. Тоді активістка разом із вихованцями закладу ставила театралізовані постановки казок та п'єс. Не обходилося і без того, щоб залучати внучку до роботи на сцені, вчила її азам сценічного мистецтва. Так майбутній працівник культури, Снігурочка грала Дюймовочку, дівчинку у виставі про Зою Космодем’янську (комсомолку, закатовану фашистами) та багатьох інших. А ще бабуся сама шила костюми, готувала декорації, і в цьому їй допомагала юна Інна. Закінчуючи школу, дівчина вже точно знала, що неодмінно вступатиме до культосвітнього училища. Мама, яка працювала бібліотекарем, хотіла, щоб дочка продовжила трудову династію. Але дівчині подобалось виступати на сцені, співати, грати у виставах, працювати з артистами і таке інше. Тож і вступила на хореографічний факультет Дубенського культосвітнього училища. Інна Сергіївна,тоді ще Карпова, пригадує, що під час багаточисельних заходів у навчальному закладі вона співала, танцювала, декламувала вірші, уривки творів, монологи, але Снігурочку грати не доводилось. Закінчивши навчання, у 1984 році моя співрозмовниця повернулась до Острога, де почала працювати керівником хореографічного гуртка в районному Будинку культури. Через рік з лишнім роботи тодішня незмінна Снігурочка Зоя Систалюк запропонувала Інні Сергіївні бути Снігурочкою. Ця роль за всіма параметрами підходила молодій працівниці – молода, струнка, світловолоса, хоч і початкуюча, але вже актриса Острозького театру. Тоді спеціально для неї пошили нові костюми, які, до речі, і сьогодні одягають снігурочки перед виходом до дітвори. Інна Сергіївна розповідає, що спочатку Снігурочку грали вдвох із Зоєю Федорівною. Пізніше, здобувши досвід і визнання керівництва управління культури і глядачів, Зоя Систалюк зосередилась на іншій роботі, а головною острозькою Снігурочкою стала Інна Журик. Більше 10 років вона грала цю роль, звеселяючи в новорічно-різдвяні свята дітей і дорослих. Звісно, спочатку Зоя Систалюк багато допомагала молодій актрисі, підказувала, звертала увагу на окремі помилки. Інна Сергіївна каже, що певний період Дідом Морозом був сам директор районного Будинку культури Арсен Шевчук. Потім цю роль грав режисер Острозького театру Микола Кінах. Його рекомендації були дуже слушними і допомагали творчому зростанню. – Пригадую 80 роки – тоді новорічних ранків було дуже багато, – розповідає Інна Журик. – Підприємств, установ та організацій у районі було дуже багато. Майже кожне мало гарну актову залу, де для дітей працівників і них самих влаштовувались новорічні вогники та ранки для дітей. Звісно, запрошували Діда Мороза і Снігурку. З нами ще працював баяніст. Під час новорічних свят за добу доводилось бувати на 3-5 заходах, а то й більше. Пригадую, дуже гарні ранки влаштовували в Острозькому РЕМі, молокозаводі, меблевій фабриці. Там завжди було багато дітей. Не відставали й інші підприємства і установи міста. Не дивно, що від такої інтенсивної гри, перепаду температур в залах і на вулиці ми втрачали голос. Підлікувавшись трохи, всюди намагались максимально викластися, щоб влаштувати дітям гарне новорічне свято. Пригадую, в ті часи в ніч на Новий рік великий бал-маскарад відбувався у районному Будинку культури. Туди приходило дуже багато людей. Потім вранці відбувався захід для дітей. Хоч було неймовірно важко, але цікаво… З часом майстерність і вміння зростали. Сьогодні, пригадуючи свою роботу, Інна Сергіївна каже, що запам’яталось те, що діти часто намагались доторкнутись до Снігурочки, а сміливіші – взяти за руку, щось спитати. Траплялося, що діяли при цьому навіть агресивно, відштовхуючи інших під час формування хоровода. З середини 90-х стало помітно, що часи міняються в гіршу сторону – організацій ставало менше, не всі могли влаштувати дітям і працівникам свято. У кінці дев’яностих років Інна Журик із Снігурки «перекваліфікувалась» на Зиму. Свою роль внучки Діда Мороза, як колись їй, передала Наталії Кінах. Вона також, так би мовити, дитина театру – мама грала на сцені, а батько працював режисером. Ще будучи школяркою, дівчина грала різноманітні ролі під час свят. Певний час Снігуркою була Тетяна Баранчук (Ковальчук). Звісно, тоді Інна Сергіївна допомагала своїм наступницям і сьогодні з радістю дає поради молодим акторам. Розповідаючи про свою роботу, Інна Сергіївна каже, що на роль Снігурки треба призначати обов’язково юнку, бажано – струнку і високу на зріст. Неодмінно вона має бути комунікабельною, любити дітей і мати навики гри на сцені. У більшості випадків Дід Мороз не багатослівний, дуже серйозний, і тоді Снігурочка має організовувати ігри, хороводи, бути веселою, вміти спілкуватися з присутніми – і тоді новорічне свято буде яскравим і пам’ятним. | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |