Форма входу

Пошук

Архів записів

Календар

«  Січень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031

Наше опитування

Всього відповідей:

Друзі сайту

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Четвер, 16.08.2018, 07:22
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Головна » 2012 » Січень » 26 » Мобільний зв’язок – залежність чи необхідність?
20:21
Мобільний зв’язок – залежність чи необхідність?
У наше життя стрімко увірвалося багато благ цивілізації. Ними активно послуговуються майже всі. Дошкільнята, школярі і люди похилого віку намагаються не відставати. Про таке благо як мобільний телефон – його історію, переваги і недоліки піде мова у цій статті.


Колись лише банкіри, а тепер і школярі

Вчені Генрі­х Герц, Олександр Попов, Мартін Купер, політики Рональд Рейган, Джордж Буш-старший, Леонід Кравчук – цих людей різних поколінь і різних часів об’єднує одне – вони доклали певні зусилля, щоб кожен із нас міг сказати у свій мобільний телефон – «слухаю».

Про відкриття радіохвиль і способу передачі інформації, думаю, говорити не варто. А ось американець Мартін Купер увійшов у світову історія, як той, хто зробив перший дзвінок з мобільного телефона. Це трапилось 3 квітня 1973 року, що й стало початком нової епохи у області телекомунікацій. Відтоді, хоч і повільно, але мобільний  зв’язок почав поширюватися, спершу у США, а згодом і всім світом. Україні довелося чекати мобільного зв’язку 20 з лишні років. Перший дзвінок в історії нашої країни зробив її перший Президент Леонід Кравчук. Він 1 липня 1993 р. о 14 годині подзвонив послу України в Ні­меччині Івану Піскову. Цікавим є те, що після урочистої церемонії першого дзвінка Президентові, природно, подарували телефонний апарат із підключенням – це була Motorola Assocіate-2000. Її вага була близько 400 г, а найбільше вражала ціна – приблизно 2000 доларів США. А підключення сягало взагалі космічних висот – близько 1000 доларів.

В Інтернеті знайшов інформацію про те, що після цього  у першому в Києві магазині мобільного зв’язку почалися продажі. Попит був ажіотажний, незважаючи на високу вартість новинки. Персонал ледь витримував навантаження, таке велике було бажання заможних громадян стати мобільними. Людей не зупиняло навіть очікування підключення –2-3 дні й солідний аванс. У той час навіть існував міф, що дозволити таку розкіш могли собі лише три категорії українців: банкіри, бандити і їхні подруги.

Та часи мінялися. Стрімко розширювалася сітка покриття мобільних операторів, розбудовувалася мережа магазинів та сервісних центрів. А з цим зменшувалася вартість розмов і самих телефонів. Напевно, найбільшим проривом для пересічних громадян стало те, що відмінили плату за вхідні дзвінки. У пам’яті залишились «4 нетарифіковані секунди» – економлячи гроші, багато хто намагався, бувало що й за кілька разів, передати необхідну інформацію. Тепер ціни на мобільні телефони навіть в Острозі сягають 200-250 грн., лише за 10-15 гривень у місяць можна трохи розмовляти, а головне – бути постійно на зв’язку. Зменшення цін, зручність – ось основні критерії, які розвинули мобільний зв’язок усім світом.

Готуючи до друку цей матеріал, я з допомогою педагогів зробив невеличке опитування. З’ясувалося, що в одному з 2 класів шкіл міста з 21 опитаного учня свій телефон вже мають 12, тобто 57 відсотків. Цікаво, що жоден другокласник не наважився відповісти, що він не вміє користуватись мобільним. У старшій групі дитячого садка з 32 дошкільнят троє вже мають власні засоби зв’язку ще 12 регулярно користуються батьківськими апаратами і наполегливо просять батьків, щоб ті придбали їм мобільний. Проте серед дошкільнят виявилось 17 таких, що ще не вміють користуватися мобільним. В обох групах дітей всі їх батьки мають телефони.


Телефон як діловий партнер

Нині стільниковий зв’язок вже давно перестав бути засобом розкоші, а є життєвою і виробничою необхідністю.

Один із моїх однокурсників є підприємцем. Займається він нерегулярними перевезеннями пасажирів та посередницькою діяльністю у сфері туристичного бізнесу. Влітку 2010 року, коли я в нього гостював, він з компаньйоном мав два автобуси, якими возили клієнтів турфірм у Карпати, до моря, в Почаїв і в Острог.

Аби заробити собі, як кажуть, на хліб з маслом і щось вкласти у справу, хлопці крутяться «як білка в колесі». Ігор більше працює як адміністратор і водій. Його напарник як економіст виконує обов’язки бухгалтера, механіка, дбає про обов’язкові техогляди, і водночас возить людей, приймає замовлення та ін. Трапляється так, що хлопці не бачать один одного кілька днів, а у «гарячу пору» навіть тижнів, але це не заважає їм працювати злагоджено у команді. Незамінним у цьому є мобільний телефон – точніше мобільні. У кожного з хлопців в арсеналі є два «дуоси» – тобто 4 різних номери.

Будучи у свого однокурсника у гостях, я бачив, як він живе і працює. Ввечері, коли, здавалося б, ділове життя має притихнути, перейти на другий чи третій план, мій співрозмовник ні на мить не забував про роботу, навіть тоді, коли згадували свої студентські роки, відпочивали. За вечір йому щонайменше 5 разів зателефонував напарник, а ще хтось домовлявся про перевезення гостей на весілля, були розмови й іншого характеру. Ігор розповів, що аби не втрачати партнерів, хлопці часто залучають інших перевізників, щоб клієнти залишалися у полі зору.

– Третім нашим надійним, незамінним партнером є телефон, – розповів мені колишній однокурсник. – Зі своїми дуосами я ні на мить не розлучаюся – хіба що коли приймаю душ. Слідкую, щоб вони вчасно були заряджені. Оскільки телефони ідентичні, то зарядні маю там, де працюю і живу. Якось я втратив замовника тільки через те, що розрядився мобільний. Автоперевізників багато, і тому людині не складно знайти іншого. А ось мені замовника знайти складніше. Аби не втрачати клієнта, я весь час на лінії. Навіть будучи за кермом, намагаюсь прийняти замовлення, домовляюся про деталі, консультуюся із партнером, прошу замовника почекати, і телефоную йому сам. За кермом я використовую навушники із мікрофоном. Таким чином не порушую правил вуличного руху, не наражаю себе, пасажирів, інших водіїв і пішоходів на небезпеку, бо обидві руки керують автомобілем. Звичайно, розмовляючи за кермом, увага розсіюється, але так ми працюємо вже давно, і проблем ще не було.

Спостерігаючи за Ігорем, я зрозумів, що мобільний телефон у його житті і бізнесі займає чільне місце. Якщо телефона у нього немає, то він відчуває спочатку дискомфорт, який поступово переростає у все більшу тривогу. Думаю, що тут вже є певна залежність, на кшталт наркотичної. Таку ж саму залежність я помітив і за собою – якщо мобільний розрядився, або я забув його вдома – на роботі спокійним не буду. Почуття тривоги і дискомфорту при відсутності засобу зв’язку підтвердили ще кілька моїх співрозмовників.


А їм без мобільного краще!

Таких як мій однокурсник Ігор – переважна більшість серед людей середнього віку. Для багатьох мобільний замінив годинник, ліхтарик, записну книжку, за потреби може бути фотоапаратом і диктофоном. І все ж здаються сотовому в полон не всі.

Ми вже багато разів писали про нашого колегу, кореспондента Нетішинської газети «Перспектива» Олександра Шустерука. Він відомий в Україні організатор рекордів і унікальних досліджень, але цікаво, що мобільний полюбляє не дуже. Скоріше навпаки. Ще роки 4 тому такого блага нашої цивілізації він не мав і не хотів. Мене, думаю й інших його знайомих і колег, це дивувало. І все ж під час однієї нашої зустрічі, вислухавши мою тираду про те, що треба би вже обзавестися мобільним, він вийняв з портфеля свій засіб зв’язку. Я зрадів цьому, що нарешті і він став мобілізованим. Та моя радість була передчасною. І тепер зателефонувавши на номер Сашка, його не завжди почуєш. Він його то вдома забуває, то на роботі залишає, не завжди відгукнеться, коли їде в автобусі, бо не чутно дзвінок із портфеля.

Цікаво, що перший мобільний у Сашка з’явився завдяки… платівкам. Якось передавав йому свою колекцію один із мешканців Острожчини. Дізнавшись, що журналіст до того часу не має власного мобільного, подарував йому свій старий, але ще цілком робочий апарат. Моєму колезі залишалося придбати лише сім-карту, і таким чином він влився у лави «мобілізованих». Нещодавно він придбав більш сучасний мобільник.

Різальник паперу ВАТ «Острозька друкарня» Віктор Пантюшко вже давно міг би мати мобільний телефон, але принципово цього не хоче. Він каже, що на роботі і вдома є звичайний телефон. Кому треба, може завжди йому зателефонувати. А ось у дорозі чоловік хоче мати спокій. Ще один мій знайомий, який працює електриком в одному з підприємств району, також на відріз відмовляється носити мобільний. Для керівництва це неабияка незручність, бо коли зникне струм у нічний чи вечірній час, спеціаліста не завжди швидко знайдеш. Тож директор дав йому свого старого апарата, але чоловік навідріз відмовився ним користуватись. Тож у разі потреби розшукують електрика за допомогою звичайного телефона або сусідів…


Щоб благо не стало бідою

Без сумніву, мобільний телефон дає багато переваг. І все ж не забуваймо, що це прилад, який випромінює електромагнітні хвилі. Дослідження учених засвідчили: мобільні телефони можуть шкідливо впливати на клітини мозку, особливо користувачів до 19 років. Науковці, примушуючи піддослідних мишей «користуватися» мобілками, простіше кажучи, опромінювали їх, твердять, що у гризунів змінювалась структура ДНК, ушкоджувались хромосоми. Тож небезпека існує і для людини. Використання мобільних телефонів може викликати втому, тривогу, головні та вушні болі, зниження імунітету, втрату пам’яті, хворобу Альцгеймера та ракові пухлини мозку. А ще мобілки мають здатність притягувати електричні розряди. Пам’ятаєте, як при сходженні на Говерлу блискавка вдарила в мобільний телефон одного з охоронців Президента В. Ющенка?

Коли ми в русі, їдемо чи йдемо телефон випромінює найпотужніші електромагнітні хвилі, постійно шукаючи з’єднання з найближчою сотою станцією, а відповідно, має найбільший вплив на організм людини. Можна сказати, що наш мобільник – це розумна «істота», яка самостійно проводить опитування та обирає антену, від якої сигнал найпотужніший. Крім того, телефон автоматично регулює силу власного випромінювання, залежно від місця розташування стільника. Себто у сільській місцевості, де антен не так багато і телефонам доводиться працювати в посиленому режимі, вплив електромагнітних хвиль на людину буде значно більший, ніж у місті. Отож, робіть висновки, шановні читачі. Про всяк випадок даємо кілька порад власникам мобільних телефонів для зменшення негативного їх впливу:

– користуйтесь спеціальними чохлами для телефонів, це не тільки допоможе зберегти ваш апарат в ідеальному стані, але й захистить від непотрібного опромінення;

– тримайте телефони подалі від тіла, аби вони не могли впливати на біоритми вашого організму;

– не говоріть під час руху. Коли ви їдете у транспорті, колосальний вплив відбувається на мозок, а коли йдете пішки, електромагнітні хвилі ще й впливають на хребет;

– використовуйте стільникові телефони із системою «вільні руки»;

– не рекомендується використовувати стільникові телефони дітям дошкільного віку, вагітним, людям, які мають неврологічні захворювання, включаючи епілептичний синдром, неврастенію, психопатію, неврози, які супроводжуються астенічними, нав’язливими, істеричними розладами, зниженням працездатності та пам’яті, а також розладами сну;

–    обмежуйте тривалість розмови – не більше трьох хвилин, а пауза між розмовами розтягуйте більше 15 хвилин. Розмови мають бути якомога коротшими. Пам’ятайте, що тут, як і з алкоголем, часте та затяжне вживання може перетворитися на невиліковну хворобу.




Коментар спеціаліста


На відпочинок – без мобільного

Психологи виявили фактори, що сигналізують про формування мобільної залежності. Перш за все це, невиправдано часте використання мобільного телефона. Трапляється, людина постійно крутить мобільний у руках: перевіряє баланс, пише або читає SMS… Таким чином, вона захищається від дискомфорту. Часта зміна телефонів також може перерости у справжню манію. Людина готова відмовитися від "старої” моделі вже тільки тому, що вийшла новіша версія. Телефон перетворюється у модний аксесуар, маркер особистої значимості. Ще є такі приклади, коли дзвінок здійснюють заради дзвінка, або SMS заради неї самої. Мобільнозалежний готовий використовувати телефон буквально з будь-якого приводу, навіть якщо в цьому випадку зручніше було б поговорити особисто. Як із цим боротися? Необхідно постаратися об’єктивно подивитися на себе з боку і знайти причину, що не дає відмовитися від прихильності. Я б рекомендувала виключати телефон на ніч. Коли він не потрібний, класти його в кишеню чи сумочку. Відключайте мобільний телефон на відпочинку, йдучи у душ чи обідаючи, аби хоч трохи бути незалежним від нього.

Богдана РОМАНЧУК,
методист з психологічної служби методкабінету відділу освіти виконкому Острозької міськради


Переглядів: 1939 | Додав: sdfy | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: