Форма входу

Пошук

Архів записів

Календар

«  Грудень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031

Наше опитування

Всього відповідей:

Друзі сайту

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
П`ятниця, 29.03.2024, 11:06
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Головна » 2011 » Грудень » 1 » Півстоліття на будівельній ниві
09:36
Півстоліття на будівельній ниві
Ветеран будівельної справи Анатолій Турський (на знімку крайній праворуч) родом з півночі України, пра­цював на сході і півдні нашої держави, навіть у Росії, але більша половина життя, без сумніву – найплідніша, віддана древньому Острогу. Тут він збудував більшу половину споруджених будівель з кінця 60-х до середини 90-х. Лю­бов до своєї професії, величезний 55-річний досвід, ба­жання працювати могли б багато ще дати для міста, дер­жави. Та, на жаль, будівництво сьогодні ледь животіє...
Спочатку були шахти

Анатолій Турський народився у 1936 році в селі Олександрівка Київської області. Після закінчення школи вступив до Київського гірничо-будівельного технікуму, бо відчував потяг до будівельної справи. Отримавши диплом, молодий спеціаліст був скерований у Донбас. Там споруджувалися нові шахти – будував Хмельницьку, але не довго – через сім місяців його призвали до лав Радянської армії.

Відслуживши, у 1961 році Анатолій Турський подався аж за Урал, у Кемеровську область. Нині чоловік пригадує, що шукав для себе роботу, піддався агітації і поїхав у складі бригади у Кузбас, де знаходиться один з найбільших у світі кам’яновугільних басейнів. Там спочатку був призначений на посаду виконроба, а пізніше став начальником дільниці. Анатолій Григорович пригадує, що під його керівництвом було збудовано кілька житлових будинків, школу, здійснено реконструкцію цементно-шиферного заводу, споруджувались також інші об’єкти.

Хоч справи йшли не погано, але тягнуло на Україну. Через два роки роботи Анатолій Григорович повернувся в Україну. Влаштувався на роботу інженером групи проектування та організації робіт однієї з херсонських будівельних фірм. Працював там не довго, і у 1967 році переїхав на Рівненщину, де влаштувався у будівельно-монтажне управління №25. Нині ветеран будівельної справи пригадує, що його особисто в Острог привіз начальник управління, і мовив – це місто ти будеш розбудовувати, воно стане для тебе рідним. Так воно і сталося…

Багато води сплило з того часу, чимало пережито і зроблено. Анатолій Григорович завдяки своїй самовідданій праці, ентузіазму, творчому підходу до роботи давно здобув шану і повагу в острожан. Він нагороджений численними грамотами та дипломами, був передовиком виробництва, неодноразово його фотографію розміщували на районній Дошці пошани.



Будував і реконструював „Ромашку” на пологовий

Мандруючи містом, ветеран будівельної справи милується своєю роботою, у пам’яті спливають певні робочі моменти. За 44 роки роботи у нашому місті ним збудовано чимало. Працюючи на посадах виконроба, три роки начальником дільниці, будував, як з нуля і до введення в експлуатацію, так і на певних етапах, приміщення шиноремонтного заводу, спальний корпус Острозької школи-інтернату для дітей з вадами слуху, центральне відділення зв’язку, готель, приміщення ДПТНЗ «Острозьке ВПУ», перше приміщення садочка «Ромашка», потім реконструював його під пологовий будинок, середню школу у селі Вілія, житлові будинки на вулиці Гагаріна, більшість п’ятиповерхівок та багато іншого. Все і не пригадати водночас. Останнім часом, працюючи в ТзОВ «Будівельні послуги», під керівництвом Анатолія Турського велась реконструкція приміщення колишньої меблевої фабрики для податкової інспекції. Нині ветеран споруджує цокольний поверх Свято-Миколаївської церкви УПЦ КП. Зі своєю дружиною, межирічанкою Ганною Юхимівною Анатолій Григорович познайомився під час спорудження у 1972 році приміщення районної ради. Вона  працювала тоді бригадиром штукатурів-малярів.

Анатолій Турський у будівельній сфері працює вже 55 років. Він порівнює те, що було колись і залишилось тепер. У кращі роки в БМУ-25, потім ПМК-63 трудилося біля 140 робітників, 7 майстрів, був начальник дільниці та інші спеціалісти. Одночасно працювали на 5-6 об’єктах бригади малярів-штукатурів, столярів, мулярів. Працювали напружено, але зарплата виплачувалась вчасно, люди праці були захищені, організовувались різноманітні культурно масові заходи і спортивні змагання. Крім будівельної організації, у якій працював Анатолій Григорович, були й інші, своїх будівельників мали великі потужні підприємства міста, наприклад, меблева фабрика «Вілія» та ін. Звісно, не все було «гладко». Іноді виникали проблеми із поставками матеріалів. Потім їх завозили, і починалася штурмівщина, аби здати об’єкти в обумовлений термін, а інколи навіть раніше.

Згадуючи минуле, Анатолій Григорович чимало розповідав про своїх колег-будівничих – Миколу Кваса, Івана Чернія, Миколу Дзюбука, Василя Ісаєва, Леоніда Ярмоловича, Анатолія Тужиліна, Петра Яремчука та багатьох інших. Ці люди збудували багато у нашому місті, якби не економічний занепад, то Острог був би зовсім іншим, бо висококваліфіковані фахівці могли ще довго працювати і розбудовувати древнє місто.

– Наука і промисловість не стоять на місці, – каже Анатолій Турський. – Тепер будувати одне задоволення, адже використовуються значно кращі матеріали, ніж в часи моєї молодості – за стандартами євро. Вони дозволяють швидко і якісно споруджувати. Шкода, що тепер будівництва майже немає. Все занепало. Будівельні компанії ледь животіють, задовольняються лише ремонтами. Будівельники змушені шукати роботу за кордоном. Я вірю, що з часом все зміниться, будівельна галузь стане провідною у нашій країні, а за нею піднімуться й інші галузі народного господарства.

Переглядів: 584 | Додав: sdfy | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0