П`ятниця, 19.04.2024, 10:32
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Головна » 2011 » Листопад » 18 » Про бібліотеку не мріяла, але полюбила її

---

15:58 Про бібліотеку не мріяла, але полюбила її

Світлана Васильчук мріяла стати вчителем. Але доля склалася так, що стала бібліотекарем, полюбила свою професію, стала визнаним фахівцем. Вийшовши 9 років тому на пенсію, вона продовжує працювати в Острозькій міській дитячій бібліотеці. Любов до своєї професії жінка привила дочці, яка тепер також трудиться у книгозбірні. Світлана Василівна – корінна острожанка. Після закінчення 11 класу Острозької СШ №1 вступала до педінституту, але не пройшла по конкурсу. Довго бути незайнятою Світлані Оцелюк та іншим випускникам міських шкіл не дали, а направили частину з них на робочі курси до Кременецького цукрового заводу. Після їх закінчення Світлана Оцелюк у березні 1967 року повернулась додому… і влаштувалась працювати у бібліотеку села Лючин. Ось так, можна сказати, випадково, вона стала хранителем книжкового царства. Нині жінка пригадує, що займала сільська книгозбірня лише невеличку кімнату, але саме там вона ближче знайомилася із цією професією, полюбила книги і читачів. А вже восени Світлана вчилася на заочному відділенні бібліотечного факультету Київського державного інституту культури ім. Корнійчука. У навчанні і праці дуже швидко промайнуло два роки. Світлана Оцелюк вийшла заміж, народила дитину. В декретній відпустці була недовго – лише два місяці. Коли з’явилася вакантна посада у бібліотеці на Новому місці, вийшла туди на роботу. Ветеран бібліотечної справи пригадує, що тоді міська бібліотека ще не мала прибудови на книгосховище, була меншою. Там працювала до 1974 року, коли була переведена в міську дитячу бібліотеку. Того ж року вона закінчила навчання. Відтоді і дотепер Світлана Василівна обслуговує юних читачів. Біля 17 років (з 1986 до 2003 р.) керувала книгозбірнею, пам’ятає і порівнює, як доводилось трудитися у комуністичні часи і тепер. Світлана Васильчук розповідає, що бібліотеки за часів СРСР виконували дуже великий об’єм роботи. Головним їх завданням була пропаганда по всіх напрямках ідеологічної роботи, популяризація творів класиків марксизму-ленінізму, про їх життя, військово-патріотичне, естетичне та інші види виховання. Світлана Василівна каже, що не було такого місяця, щоб до бібліотеки не навідувались із перевірками місцеві, обласні, республіканські чиновники, а то й вище. Перевіряли прискіпливо, навіть за незначні упущення можна було отримати догану чи попередження, а за ними і роботи позбутися. Бібліотеки регулярно готували книжкові виставки до свят, проводили читацькі конференції, на базі нашої дитячої бібліотеки діяла обласна школа по керівництву читанням та багато іншого. Життя було дуже насиченим, працювати доводилось напружено, багато читати, бо літератури надходило дуже багато – до 4 тисяч екземплярів у рік, багато газет, журналів. Згадуючи свою роботу в бібліотеці, Світлана Василівна із вдячністю пригадує колег, з якими працювала – Лізу Левчук, яка була першим наставником і порадником, Марію Шепельчук, Таїсію Карпову, Тетяну Бобровницьку, гарно відгукується про теперішній молодий колектив дитячої бібліотеки. – Для людей нашої професії важливо усвідомити, що читач, дитина – на першому місці, – розповідає Світлана Васильчук. – Потрібно працювати так, щоб їх запити були задоволені. Діти – специфічні читачі, книги для них чітко розділені за віковими особливостями. І все треба врахувати. Після виходу на пенсію Світлана Василівна продовжує працювати бібліотекарем. Своїм великим досвідом, знаннями і вміннями вона ділиться із молодшими колегами, своєю дочкою Катериною, яка пішла шляхом матері і нині працює в Острозькій районній бібліотеці зав. методичним відділом. Порівнюючи роботу колись і тепер, жінка каже, що тепер є свої переваги, бібліотекарю дано більше свободи, менше перевірок, багато допомагають сучасні новітні технології, але, на жаль, книг надходить дуже і дуже мало.

1 2 3 4 5 Переглядів: 582 | Додав: sdfy | Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0