Форма входу

Пошук

Архів записів

Календар

«  Грудень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031

Наше опитування

Всього відповідей:

Друзі сайту

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Середа, 24.10.2018, 00:05
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Головна » 2011 » Грудень » 8 » Військовий став інженером людських душ
22:29
Військовий став інженером людських душ
У дитинстві, як і більшість хлопчаків, він любив брати участь у дитячих військових баталіях. Але попри все це військовим бути не мріяв. Та життя склалося так, що майор Юрій Збаровський, прослуживши більше 7 років у інженерному полку, тепер навчає і виховує майбутніх офіцерів силових структур в Острозькому обласному ліцеї-інтернаті з посиленою військово-фізичною підготовкою. Нині кадровий офіцер навіть не уявляє свого життя без армії…

Родом Юрій Анатолійович із села М’якоти сусіднього Ізяславського району. Після закінчення місцевої школи вступав до сільськогосподарського інституту. Не добрав балів і аби не втрачати рік, подав документи до Плужнянського ПТУ №33. Здобувши там професію водія, працював у місцевому колгоспі.

Свою роботу любив, і тому хотів служити в армії за спеціальністю. У військ­коматі дізнався, що аби потрапити на посаду водія, треба мати трудовий стаж не менше року. Попросив відстрочку до осені з умовою, якщо буде вступати до воєнного училища. Подумавши трохи, твердо вирішив вступати. Обрав Кам’янець-Подільське вище інженерне командне училище. Здавши успішно три екзамени, влітку 1991 року знайшов себе в числі зарахованих на навчання.

Нині Юрій Анатолійович пригадує, що вступав він ще тоді, коли існував Радянський Союз. А до 1 вересня Україна й інші республіки проголосили свою незалежність. У нас це мав підтвердити грудневий референдум. Серед його однокурсників було багато хлопців з інших республік, але провчившись рік, навчання продовжили лише представники України, кілька хлопців з Росії і Білорусії – інші подалися додому.

Розповідаючи про своє навчання, майор Юрій Збаровський пригадує, що йому, хлопцеві, який не пройшов курс молодого бійця в армії, було важкувато. У його роті навчалися ті, хто відслужив два роки в лавах Радянської армії, а також випускники Суворовського училища. Звісно, їх призначали командирами відділень, замкомвзводами, а курсанта, який повернувся з армії старшим сержантом, призначили старшиною роти. Але таких було лише п’ятеро – решта були вчорашні випускники шкіл та училищ. Те, що ті робили за кілька хвилин – молодь на це спочатку витрачала до години. Але впертість, бажання вчитись зробили своє. І незабаром всі вирівнялись, а дехто і переважав вчорашніх армійців.

Чотири роки промайнули швидко. Юрій Збаровський, закінчивши воєнне училище з відзнакою, отримав право вибору військового округу. Обрав Прикарпатський воєнний округ і потрапив у 1995 році до Острога. Спочатку молодий лейтенант командував у 14 інженерному полку понтонним взводом, потім – ротою, пізніше – коли вже був капітаном, призначили старшим інженером полку. Нині офіцер пригадує, що крім традиційної військової підготовки, часто доводилось допомагати цивільним, які страждали від весняної повені чи паводків, налагоджуючи сполучення між населеними пунктами.

Коли в нашому місті відкрили Острозький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою, то у 2002 році начальник ліцею, полковник Дем’ян Поліщук запросив Юрія Анатолійовича на посаду командира взводу-офіцера вихователя. Уже було відомо, що військову частину ліквідовують, армію скорочують, тому із радістю погодився. Тим більше, що переїжджати не треба було – новий навчальний заклад розмістили у приміщеннях інженерного полку.

З того часу уже промайнуло 9 років. Майор Юрій Збаровський швидко переорієнтувався з роботи із солдатами строкової служби та понтонною технікою на вихователя, який працює із вчорашніми учнями загальноосвітніх шкіл. У ліцеї цілеспрямовано готують майбутніх офіцерів. Там військова дисципліна, живуть хлопці за армійськими статутами, багато займаються спортом та суто військовими тренуваннями. Це дуже знадобиться, коли ліцеїсти стануть курсантами. Та попри це все вони все ж залишаються дітьми, і тут важливо поєднувати армійську суворість і такт педагога. Героєві моєї розповіді це вдається, бо після закінчення ліцею хлопці часто навідуються до свого навчального закладу, дякують за науку. Сьогодні командир взводу розповідає, що за час його роботи закінчило навчальний заклад 4 випуски ліцеїстів. Біля 95 відсотків, а може й більше – навчаються чи закінчили вузи Збройних Сил України, органів внутрішніх справ, СБУ, прикордонних військ, воєнно-морського флоту.

– До нас приходять різні діти, – розповідає Юрій Анатолійович. – Одні адаптовуються дуже швидко, для інших це розтягується на кілька місяців. Доводиться з такими працювати більше. Десь суворо примушуємо, за потреби розмовляємо, переконуємо. Проходить час, і вчорашні проблеми ліцеїсти згадують із посмішкою. У листопаді ми відзначали 10-річчя ліцею. Приїжджали на свято курсанти, молоді лейтенанти і навіть старші. Дуже приємно дивитись на них, згадувати їх перші дні навчання, нерішучі кроки становлення, а сьогодні бачити впевнену ходу офіцера…

Робота офіцера-вихователя багатогранна. Він не тільки працює із своїм взводом, точніше класом, але й проводить заняття із іншими ліцеїстами, слідкує, щоб вони були здорові фізично і морально, дотримувались розпорядку дня, готували домашні завдання, не забували батьків та багато-багато іншого. Військовий інженер швидко переорієнтувався і став інженером людських душ – педагогом. А про успішність його роботи свідчать численні подяки випускників, керівництва ліцею і обласного відділу освіти, зрештою – вибір випускниками вузів силових структур.
Переглядів: 343 | Додав: sdfy | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: