Табір „народжували” колгоспники

Чверть століття «Корчагінець» дарував і дарує дітям незабутній відпочинок, нових друзів, сердечних наставників і бажання повернутися сюди знову. Але так було не завжди. Як і в людській біографії, так і в історії закладу були свої батьки, нелегкий час становлення, боротьби за місце під сонцем, нарешті – визнання – спочатку на місцевому, а потім на республіканському і навіть міжнародному рівні, з’явились нагороди, і, звісно ж, не обійшлося без проблем.

В середині 70-х років СРСР перебував на вершині свого економічного і соціального розвитку. Держава стала більше приділяти уваги дозвіллю молоді, оздоровленню дітей. Разом з тим, відчувалася нестача місць у піонерських таборах. Острожчина свого не мала. Діти відпочивали переважно у пришкільних. Когось направляли у Карпати, до декількох таборів нашої області, і лише одиницям щастило потрапити в «Артек» чи «Молоду гвардію». Найважче було з відпочинком дітей колгоспників. Ось тоді в обласного керівництва виникла ідея спорудження міжколгоспних таборів.

Перший відомчий табір для дітей працівників агропромислового комплексу був збудований в Червоноармійському (тепер Радивилівському) районі. Саме там відбулося те доленосне бюро обкому партії, де прийняли рішення про спорудження у кожному районі області свого міжколгоспного піонерського табору.

Із тодішньої преси відомо, що в області всі почали працювати енергійно. Щодо нашого району, то першим  і дуже важливим питанням було – де будувати? Розглядались різні пропозиції – і в верхівських лісах, і в Хорові, але обрали ліс поблизу Межиріча. Партійне і господарське керівництво району зібрало керівників господарств і в «добровільно-примусовій» формі зобов’язало споруджувати будиночки для майбутнього табору. Будували без жодної документації, на свій смак і розсуд.

Тепер пенсіонер, а в 1979-1989 роках голова райпроспілки працівників агропромислового комплексу Борис Савчук пригадує, що за короткий час колгоспи збудували зруби будиночків. Але в якийсь момент все зупинилось. Виникло питання із землевідведенням і розробкою проекту. Тридцять років тому, у жовтні 1981 року директором піонерського табору, що будується, було призначено Івана Дячука. До свого призначення він мав майже 5-річний досвід роботи вожатим у «Молодій гвардії», успішно керував Острозьким районним будинком піонерів.

Іван Леонтійович багато може розповісти про тодішні митарства. Слухаючи його, розумієш, що, якби не його наполегливість, впертість, можливо, нинішнього оздоровчого закладу не було б. Цілком очевидно, що молодий директор міг навіть стати тим громовідводом, на якого могли списати і самовільний захват землі, і не цільове використання коштів колгоспами і багато іншого. Та як би там не було, але 16 серпня після державної прийомки табір прийняв перших дітей працівників сільського господарства Острозького краю. Та перша зміна була, так би мовити, пробною. Вона була успішною, діти гарно відпочили, задоволені залишились і батьки, бо путівки для них були безкоштовні. 

 Історія успіху – заслуга головного «корчагінця»

Про кожен день у таборі можна написати цілу газетну сторінку. За 25-річну історію заклад і його працівники здобули чимало нагород, призів, грамот, дипломів, кубків. Чимало ді­тей з нашого міста відпочивало у ньому. Наприклад, рекордсменом по кількості проведених змін у закладі є острожанка Ольга Бойко – 12, тобто траплялося, що влітку дівчина відпочивала у таборі по дві зміни. Весь оздоровчий сезон літа 1987 року старшою піонервожатою була острожанка Руслана Зінчук, сьогодні Лазарчук – директор Острозької ЗОШ І-ІІІ ст. №1. Щороку в табір приїжджає народний артист України Микола Свидюк, артисти Рівненської філармонії, обласний ляльковий театр. У таборі відпочивали діти із Канади, Польщі, Болгарії, Білорусії і навіть далекого Пакистану. Волонтерами працювали представники з багатьох країн світу, навіть Єгипту. Колишня старша вожата Оксана Парило, випускниця Острозької академії захистила наукову роботу в одному з ВНЗ США про «Корчагінець».

Гордістю закладу є його люди. Цього року незмінний директор «Корчагінця» Іван Дячук відзначає кілька ювілеїв – 40 років на педагогічній ниві, 30 років створення дирекції закладу і призначення його на посаду керівника, ну і звісно ж, 25 років з часу відкриття табору, наступного року очікується, що у «Корчагінці» буде прийнято 40-тисячну дитину. Ще в 1998 році йому було присвоєно почесне звання «Заслужений працівники народної освіти». Важко відділити життя Івана Леонтійовича від історії табору. За його участі «Корчагінець» будувався, вожаті і керівники гуртків організовували цікаві і оригінальні заходи, спортивні змагання за його сприяння, а бувало й під безпосереднім керівництвом. Ні для кого не таємниця, що під час перебування дітей у таборі Іван Дячук там днює і ночує…

Легендарною особистістю «Корчагінця» є Михайло Пікторов, який щороку починаючи з 1993-го, працює інструктором по туризму. Його харизма, веселий характер, любов до своєї роботи і дітей давно зробили його їх улюбленцем. Сьогодні заклад пишається своїм потужним методичним центром, у якому працюють досвідчені педагоги Поліна Попович, Олена Іщук. Острожанка Наталія Ярмолович вже кілька років підряд працює у таборі старшою піонервожатою, гуртками керують інші мешканці міста – Іван Свинарчук, Василь Іванів, Алла Ясінська, там працює ще багато ін. мешканців Острога. Нові ідеї, цікаві традиції привнесли у життя закладу студенти Острозької академії. Всі 25 років за здоров’ям дітей слідкували медики Острозької ЦРЛ. Поєднання досвіду і молодечого натхнення дає чудові результати – діти з радістю їдуть у «Корчагінець», потім дякують за чудовий відпочинок.

Можна було б ще багато писати про життя у таборі, його тематичні зміни, роботу гуртків, медико-санітарної частини, їдальні, басейну, цікаві змагання такі, як наприклад «Нічний кажан», «Заграва», одно- і дводенні походи, «Шахматорію», Ігроландію, Малі олімпійські ігри, Дні іменинника, євроінтеграційні, патріотичні та оздоровчі програми,  міжнародні зміни – та, на жаль, обмежує площа. Напередодні славного ювілею трудовому колективу закладу хочеться побажати здоров’я, щастя, натхнення у роботі, нев’янучої енергії, бо там, де головним девізом роботи є слова «Працюємо заради посмішки дітей» – вони дуже потрібні. А острожанам одна порада – направляйте своїх дітей у «Корчагінець», за порівняно невисоку ціну вони оздоровляться не гірше, ніж на морі чи в Карпатах.