П`ятниця, 26.04.2024, 15:33
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Головна » 2011 » Листопад » 14 » Її приходу чекають із нетерпінням

---

23:23 Її приходу чекають із нетерпінням

Галина Чайка ніколи не думала, що буде листоношею. Життя склалося так, що довелося їй освоювати цю професію. І вона полюбила її, здобула довіру і повагу у людей та керівництва Острозького відділення Укрпошти. Сьогодні її приходу з нетерпінням чекає багато острожан, адже крім кореспонденції, вона приносить із собою добре слово, за потреби підтримає у важку хвилину, дасть добру пораду... Родом Галина Миколаївна із села Михалківці. У дитинстві хотіла бути продавцем, тож після 8 класу успішно вступила до технікуму радянської торгівлі. Але вчилася там лише два тижні, а потім повернулась у рідне село і продовжила навчання у 9 класі Могилянівської СШ. Влітку пішла працювати у ПМК-100, яке тоді будувало меліоративну мережу в їх селі. Середню освіту отримала вже у вечірній школі. Працюючи, познайомилась із Миколою Чайкою, який працював трактористом. Незабаром молоді одружилися. Кілька років молода сім’я жила у батьків Галини Миколаївни. Вона п’ять років працювала продавцем у селі Михалківці. Перед тим навчалася на шестимісячних курсах (школі-магазині), які були організовані Острозьким райСТ. Пізніше жінка торгувала у магазинах сіл Могиляни та Кургани. На початку 80-х Микола Чайка отримав квартиру в Острозі, і Галині Миколаївні щодня доводилось добиратися до села. Так тривало більше ніж півроку. Втомившись від тих мандрівок, бо в Острозі не було доброго місця, жінка звільнилася із райСТ і почала працювати на Острозькій меблевій фабриці. Коли в 1994 році підприємство стрімко занепадало – працювали мало, зарплата суттєво знизилась, хтось із знайомих розповів, що пошта шукає листоношу. Того ж дня була на прийомі у тодішнього керівника вузла зв’язку Федора Товстого. 16 вересня Галина Чайка вже знайомилась із роботою листоноші. Відтоді і дотепер обслуговує 6 дільницю, до якої належать район вулиці Мануїльського. Жінка пригадує, що після меблевої фаб­рики нова робота здавалась їй майже раєм – не було запаху лаків та фарб, вища, а головне регулярна зарплата, немаловажним було постійне спілкування з людьми, перебування у вирі суспільного життя. Тоді працювати було легше – основним обов’язком листоноші тоді була доставка кореспонденції та передплата. Тепер газет, журналів, листів суттєво поменшало, але аби вижити у ринкових умовах, Укрпошта через листонош здійснює торгівлю товарами повсякденного попиту. Звісно, вони об’ємні, важкі, люди не завжди готові купляти запропонований товар, а план необхідно вико­нувати. Галина Миколаївна розповідає, що у перші тижні роботи складність була в тому, що не знала людей, роботу. Але дуже швидко з цим впоралась, здобула на дільниці шану і довіру, полюбила свою роботу і тих, кого обслуговує. Тепер багато людей із нетерпінням чекають її, щоб поспілкуватись із нею, поділитися своїми болями, проблемами, удачами, дізнатися новини не так із преси, як з її вуст. Хоч час, як кажуть, рікою пливе, але вона терпляче вислуховує людей, підбадьорить їх, теплим словом допоможе долати життєві труднощі, щось порадить, поділиться своїм досвідом. Хоч люди різні, але з усіма Галина Чайка має добрі стосунки, пишається тим, що не мала конфліктів. Коли вона йде у відпустку, то люди з нетерпінням чекають на її повернення. – Рано чи пізно, але колись роботу доведеться покинути, – розповідає Галина Чайка. – Впевнена, що буду сумувати за людьми, улюбленою роботою. 17 років тому я не знала нікого, а тепер знаю майже всіх на дільниці. Є такі люди, із якими я розмовляю, як із рідними. Галина Чайка каже, що тепер листоноші працюють не на повну ставку. Хотілося, щоб зарплати були вищими, адже робота важка, відповідальна, забирає багато часу і зусиль. Трапляється, що до деяких абонентів доводиться ходити два і більше разів, щоб вчасно доставити листа чи телеграму. Безумовно, що підніматися із переповненою сумкою на п’ятий поверх дуже важко. То й не дивно, що інколи після повернення з роботи жінка настільки втомлюється, що не має сил навіть говорити із сім’єю без короткого відпочинку. Вона цінує те, що вдома її розуміють. Лише тоді, коли трохи відпочине Галина Миколаївна заступає на другу зміну – домашню. В їхній з Миколою Олексійовичем двохкімнатній квартирі мешкає ще син із невісткою, двоє внуків, яких бабуся дуже любить. Має сім’я город, підсобне господарство, яке потребує багато зусиль. І з всім цим треба справлятися, щоб воно давало результат. А вже вранці наступного дня вона знову поспішатиме на роботу, адже її з нетерпінням чекають…

1 2 3 4 5 Переглядів: 713 | Додав: sdfy | Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0