Вулиця Бельмаж є однією з найдовших у нашому місті. Нею пролягає основний шлях до Ізяс­лава, Шумська, Білогір'я, тобто це наші південно-західні ворота. Вулиці Бельмаж і Князів Острозьких розділяє невеличкий пересохлий струмок. Подібний водотік відділяє ліву сторону вулиці (рухаючись з міста) від села Межиріч, який протікає біля популярного у місті джерела. Права сторона Бельмажа тягнеться аж до межі, де закінчується територія Острозького психоневрологічного інтернату.

Щодо походження назви Бельмаж, то найпоширенішою, а разом з тим і найприйнятнішою для острожан є твердження, що пішла вона від 2 французьких слів, які майже дослівно перекладаються як "красива місцевість". Звісно, приємно мати у місті красиву місцевість, але ця назва з'явилась давно, і невідомо, чи у той час у нашому місті були французи. Навіть якщо вони і були, то важко повірити що місцеве населення швидко перейняло запропоновану іноземцями назву. Але людям ця версія до вподоби, то не варто її заперечувати, тим більше, що Бельмаж і справді є однією з найкрасивіших вулиць міста.

Друга версія походження назви зводиться до того, що колись у районі сучасної вулиці мешкали каліки, або люди, що імітували калік із більмом на оці. У середньовіччі не особливо любили таких людей, і щоб князь дозволив назвати в їх честь вулицю - важко повірити. Хоча цю версію не варто виключати. Можливо, що на початку утворення села там жила якась визначна людина, наприклад, лікар, майстер, що мав більмо на оці. За тривалий час сформувався вислів піти до того, що з більмом, яке пізніше перетворилося на Більмаж, а пізніше трансформувалося на Бельмаж.

Наш колега, відомий краєзнавець Олександр Гладуненко вважає, що назва вулиці походить від двох слів "бєла мєжа". Можливо, на початку цієї вулиці і справді була якась межа, яка відділяла село від Острога. Важко достовірно встановити, що то була за межа. Можна тільки гадати, і не відомо, чи колись знайдуться якісь історичні документи, щоб це підтвердити, але версія має право на життя.

 Кандидат історичних наук, доцент кафедри історії Національного університету "Острозька академія" Микола Близняк у своєму дослідженні "Соціально-економічний розвиток Бельмажа в кінці XVIII - середині ХІХ ст." пише, що сучасне передмістя Острога Бельмаж було засноване як сільськогосподарська околиця середньовічної резиденції князів Острозьких. Історичні джерела XVI - XIX ст. називають Бельмаж селом, вулицею, передмістям, хоча відомо, що в середині ХІХ ст. це поселення було вже частиною повітового Острога. Можливо, що чиновники, як і місцеве населення, за старою звичкою ще довго називало це передмістя селом.

З історичних документів відомо, що князь Януш Сангушко в 1753 р. продав Бельмаж великому канцлеру литовському графу Івану Малаховському. Від його спадкоємців ця місцевість перейшла у власність до Юрія (Еразма) Омецинського. Наступним власником цього передмістя став Станіслав Малаховський, про що свідчить купча, оформлена в Острозі 7 грудня 1792 р. У 1795 р. управитель Антон Островський в ревізійних книгах зазначав, що на Бельмажі живе 84 підданих чоловічої статі і 4 вільнопроживаючих. Були також євреї - 39 чоловіків та цигани.

Як в часи Російської імперії, так і під час польського панування Бельмаж був місцем, де в основному проживали незаможні люди. На цій вулиці не було шкіл, лікарень, великих підприємств, крім пивоварного заводу. Сьогоднішні старожили вулиці Андрій Мартинюк, Володимир Білоус пригадують, що до війни і після неї теперішній Бельмаж був сільськогосподарською частиною міста. Тут жили родини Грищуків, Андращуків, Білоусів, Семенюків, Мартинюків та ін. Вони мали землю, коней, худобу, знаряддя для обробки землі. Дуже багатих людей, як у центрі міста, там не було. Одним із найбагатших вважався Авраам Грищук. Дуже гарне обійстя було у родини Венсів. Вони мали дуже гарний садок, вирощували городину, квіти. За Польщі у середній частині вулиці, на розі Бельмажа і Сагайдачного, старожили пригадують, що був магазин. Тримав його господар на прізвище Стрілецький. Та хата, а також великий погріб збереглися до наших днів.

У 1947 році на вулиці Бельмаж був заснований колгосп "Зоря". Його головою був Воло­димир Кузін, а заступником - Петро Ляшук. Тоді в багатьох мешканців Бельмажа розібрали клуні і спорудили ферми, позабирали у людей худобу. Контору розмістили у будинку, де тепер знаходиться магазин "Калина" (приміщення збудоване десь у 1941-42 роках). Колгоспні землі тягнулися від вулиці Бельмаж до Вілії, а у верхній половині від Бельмажа аж до дороги на Прогрес. Теперішніх вулиць Сагайдачного і Лазо ще не було - це все були колгоспні поля. На місці теперішньої фабрики "Вілія" був колгоспний стан, тік. Ферми знаходились майже навпроти контори, та в районі теперішніх вулиць Сагайдачного та Криничної.

Трохи вище вулиці Бельмаж, на теперішній вулиці Кринична було дві Криниці. Біля них знаходилось велике корито, з якого напоювали худобу. Трохи дальше били джерела і була облаштована велика пральня. Пригадують, що за Польщі вона була критою, мала спеціальні дерев'яні пристрої для прання. Мешканці вулиці регулярно чистили рівчаки, самі слідкували за порядком. Десь в кінці 60 років на Бельмажі поклали асфальт. До того часу там була кам'яна дорога.

До 2009 року на вулиці Бельмаж знаходився пологовий будинок та жіноча консультація. У 2006 році здано в експлуатацію і заселено недобудований будинок колишнього пивзаводу. На самому заводі у 2007-2009 рр. випускали різноманітні напої, але під час фінансової кризи він знову припинив свою роботу.