Ветеран
будівельної справи Анатолій Турський (на знімку крайній праворуч) родом
з півночі України, працював на сході і півдні нашої держави, навіть у
Росії, але більша половина життя, без сумніву – найплідніша, віддана
древньому Острогу. Тут він збудував більшу половину споруджених
будівель з кінця 60-х до середини 90-х. Любов до своєї професії,
величезний 55-річний досвід, бажання працювати могли б багато ще дати
для міста, держави. Та, на жаль, будівництво сьогодні ледь животіє...
Спочатку були шахти
Анатолій
Турський народився у 1936 році в селі Олександрівка Київської області.
Після закінчення школи вступив до Київського гірничо-будівельного
технікуму, бо відчував потяг до будівельної справи. Отримавши диплом,
молодий спеціаліст був скерований у Донбас. Там споруджувалися нові
шахти – будував Хмельницьку, але не довго – через сім місяців його
призвали до лав Радянської армії.
Відслуживши, у 1961 році
Анатолій Турський подався аж за Урал, у Кемеровську область. Нині
чоловік пригадує, що шукав для себе роботу, піддався агітації і поїхав
у складі бригади у Кузбас, де знаходиться один з найбільших у світі
кам’яновугільних басейнів. Там спочатку був призначений на посаду
виконроба, а пізніше став начальником дільниці. Анатолій Григорович
пригадує, що під його керівництвом було збудовано кілька житлових
будинків, школу, здійснено реконструкцію цементно-шиферного заводу,
споруджувались також інші об’єкти.
Хоч справи йшли не погано,
але тягнуло на Україну. Через два роки роботи Анатолій Григорович
повернувся в Україну. Влаштувався на роботу інженером групи
проектування та організації робіт однієї з херсонських будівельних
фірм. Працював там не довго, і у 1967 році переїхав на Рівненщину, де
влаштувався у будівельно-монтажне управління №25. Нині ветеран
будівельної справи пригадує, що його особисто в Острог привіз начальник
управління, і мовив – це місто ти будеш розбудовувати, воно стане для
тебе рідним. Так воно і сталося…
Багато води сплило з того
часу, чимало пережито і зроблено. Анатолій Григорович завдяки своїй
самовідданій праці, ентузіазму, творчому підходу до роботи давно здобув
шану і повагу в острожан. Він нагороджений численними грамотами та
дипломами, був передовиком виробництва, неодноразово його фотографію
розміщували на районній Дошці пошани.
Будував і реконструював „Ромашку” на пологовий
Мандруючи
містом, ветеран будівельної справи милується своєю роботою, у пам’яті
спливають певні робочі моменти. За 44 роки роботи у нашому місті ним
збудовано чимало. Працюючи на посадах виконроба, три роки начальником
дільниці, будував, як з нуля і до введення в експлуатацію, так і на
певних етапах, приміщення шиноремонтного заводу, спальний корпус
Острозької школи-інтернату для дітей з вадами слуху, центральне
відділення зв’язку, готель, приміщення ДПТНЗ «Острозьке ВПУ», перше
приміщення садочка «Ромашка», потім реконструював його під пологовий
будинок, середню школу у селі Вілія, житлові будинки на вулиці
Гагаріна, більшість п’ятиповерхівок та багато іншого. Все і не
пригадати водночас. Останнім часом, працюючи в ТзОВ «Будівельні
послуги», під керівництвом Анатолія Турського велась реконструкція
приміщення колишньої меблевої фабрики для податкової інспекції. Нині
ветеран споруджує цокольний поверх Свято-Миколаївської церкви УПЦ КП.
Зі своєю дружиною, межирічанкою Ганною Юхимівною Анатолій Григорович
познайомився під час спорудження у 1972 році приміщення районної ради.
Вона працювала тоді бригадиром штукатурів-малярів.
Анатолій
Турський у будівельній сфері працює вже 55 років. Він порівнює те, що
було колись і залишилось тепер. У кращі роки в БМУ-25, потім ПМК-63
трудилося біля 140 робітників, 7 майстрів, був начальник дільниці та
інші спеціалісти. Одночасно працювали на 5-6 об’єктах бригади
малярів-штукатурів, столярів, мулярів. Працювали напружено, але
зарплата виплачувалась вчасно, люди праці були захищені,
організовувались різноманітні культурно масові заходи і спортивні
змагання. Крім будівельної організації, у якій працював Анатолій
Григорович, були й інші, своїх будівельників мали великі потужні
підприємства міста, наприклад, меблева фабрика «Вілія» та ін. Звісно,
не все було «гладко». Іноді виникали проблеми із поставками матеріалів.
Потім їх завозили, і починалася штурмівщина, аби здати об’єкти в
обумовлений термін, а інколи навіть раніше.
Згадуючи минуле,
Анатолій Григорович чимало розповідав про своїх колег-будівничих –
Миколу Кваса, Івана Чернія, Миколу Дзюбука, Василя Ісаєва, Леоніда
Ярмоловича, Анатолія Тужиліна, Петра Яремчука та багатьох інших. Ці
люди збудували багато у нашому місті, якби не економічний занепад, то
Острог був би зовсім іншим, бо висококваліфіковані фахівці могли ще
довго працювати і розбудовувати древнє місто.
– Наука і
промисловість не стоять на місці, – каже Анатолій Турський. – Тепер
будувати одне задоволення, адже використовуються значно кращі
матеріали, ніж в часи моєї молодості – за стандартами євро. Вони
дозволяють швидко і якісно споруджувати. Шкода, що тепер будівництва
майже немає. Все занепало. Будівельні компанії ледь животіють,
задовольняються лише ремонтами. Будівельники змушені шукати роботу за
кордоном. Я вірю, що з часом все зміниться, будівельна галузь стане
провідною у нашій країні, а за нею піднімуться й інші галузі народного
господарства.
|